Ой у лузі та ще й при дорозі

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Над річкою бережком ішов чумак з батіжком, гей-гей, з Дону додому. За плечима торбина, ще й латана свитина,– гей-гей, дочумакувавсь! «Постій, чумак, постривай, шляху в людей розпитай, гей-гей, чи не заблудивсь?» — «Мені шляху не питать, прямо степом мандрувать, гей-гей, долю доганять!» Пішла доля ярами, зеленими лугами, гей-гей, не вмів шанувать! «Як я долі не […]

I Вітер гонить, ніби хмару, Сніг та галич із загат, А назустріч їм із яру Осокори гоготять… Біля хати над обривом Я дорубую війце, Аж замет холодну гриву Тріпає мені в лице; Стогне, виє завірюха Із-під стріхи з рогози, А у хаті і задуха, І весільні голоси; Змерзло в мене й серце, й пальці, І […]

— Всі ми будемо королевами, — так повторювали ми влад: Іфігенія, й Росалія, і Лусіла, і Соледад. У долині Елькі, що замкнули верховини, шпилі, вулкан, розбуялий вогнем червоним, як розквітлий мак і шафран, ми повторювали завзято слово істинне, без оман: — Всі ми будемо королевами і побачимо океан. По сім років тоді було нам: в […]

Застрягло у моєму горлі слово —і не позбудусь, не звільнюсь від нього,хоча воно в мені пульсує кров’ю,бо випущу — і спалить воно поле,ягня заб’є чи птицю кине долу. Я мушу його вирвати і сховати:знайти боброву нору глибочезнуабо вапном те слово загасити,щоби, як душа, вже не могло літати. Що я живу — виказувать не хочу,допоки у […]

Летять галочки у три рядочки, Зозуля попереду. Усі галочки по дубах сіли, Зозуля — на калині. Усі галочки защебетали, Зозуля закувала: «Ой чого куєш, чого жалуєш, Сивая зозуленько? Ой чи жаль тобі теї калини, Що стоїть при долині?» «Ой не жаль мені теї калини, Що стоїть при долині, Тільки жаль мені та куваннячка, Раннього вставаннячка». […]