Карпати

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Вже стіл застелено, мій сину,на нім — вершків спокійна білість,і, глянь, кераміка на стінахще яскравіш заголубілась. Будь ласка, сіль, отам олія,а в центрі — Хліб, немов говорить.Краснішого немає злотанад свіжий Хліб, що бачим поряд;пшеницею він пахне й піччю,і щастям, що всякчас жадане. Розділимо його, мій сину,і на душі світліше стане;збагнеш — він з чорної землі,що […]

З ліса череватого вітри та буйволи котили сонце по луках зелених, через Ніл глибокий до тих берегів, де небесним плесом розцвівсь океан. Крихти зоставались тропічного сонця у кущах холодних ситої трави. Журавлі збирали їх та із криком повним розставляли крила на моря і землю й напинали небо туго, наче лук. Неба понад нільського клапті у […]

Та й за тучами громовими сонечко не сходить —за вражими ворогами мій милий не ходить. Та ой ви, тучі громовії, розійдіться різно —та прийди, прийди, мій миленький, хоч не рано-пізно. Та орав мій милий у ярині, та й став у толоці —виплакала карі очі за чотири ночі. Та й уже мені ті чотири та й […]

Я просила в стиглої пшениці,щоб у хлібі він не вчув гіркоти,і вино просила я, щоб звідаввін не печію, а насолоду,і вино й пшениця зрозумілиі кивнули ствердливо на згоду. Стрівши в горах чорного ведмедя, —хижою звуть люди цю породу, —я просила, щоб йому ніколизвір лихий не заподіяв шкоди,і ведмідь, хитнувши головою,сповнити пообіцяв угоду. Я в кошлате […]

Не дай, Боже, в чужім краю згинуть у неволі… Т. Шевченко Гей, на північній чорній чужині Зима снігами землю покриває, Гнуться вітами ліси до рік Від ваги великої снігів, Що на сосни та дуби лягає… Сніги летять і порошать Все по рязанському шляху, Поміж ровами путь пушать: Ото Діброві-козаку На далеку Україну, На Славутицю ріку. […]