Вірш найсумнішої матері

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Із самого вершечка гір кудлаті позвисали мряки, що навіть прапор прапоганський не поворушить гілляки. А я похилений своїм єдиним, як і смерть, відчаєм — туди, туди, де з цегли дім до сонця вікна повертає. Гуде… де й ваше у яру темніє чародійством каста… І обнімаю вже стару смереку, щоб на дно не впасти. І горе […]

Сіріє ранок, і від дальніх темних гір справляється на лагер вітер, потягши у яри та в кручі купи зір, немов кінцями велетенських мітел. І ще не видне сонце з бору та з дібров день чистий простягає небу… І бачу я в ожившім серці знов і знов свою найвищую потребу, Таку ненаситиму, ніби вовк старий, що […]

Із хатини тії, що в гаю Свої двері в порігу валила, Гуди юність приніс я свою, Де з «тубкому», неначе на вилах, Висне шкура мужицька в крові, Червоніючи світлом різниці, Аби гавкали пси у рові І лящали із поля лисиці… Серед вулиць стрімких, мов граби, Пробігають в панчохах дівчата: Білі ноги, а не голуби, Вилітають […]

По той бік гора, по сей бік гора,поміж тими крутими горами сходила зоря. Ой то ж не зоря — дівчина моя,з новенькими відерцями по водицю йшла. «Дівчино моя, напій же коняз рубленої нової кринички, з нового відра!» «Козаченьку мій, коли б я твоя —взяла б коня за шовковий повід та й напоїла». «Дівчино моя, чом […]

Чи я в лузі не калина була, чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали й в пучечки пов’язали — така доля моя! Гірка доля моя! Чи я в полі не травиця була, чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили й на сіно посушили! — така доля моя! […]