Дитя дерева
Ґабріела Містраль
Перекладач: Дмитро Павличко
Зимове дерево на тлі небес,
як силует Еразма з Роттердаму,
суворе й лицарське, шрам біля шраму,
і світло мислі, паче блискіт лез.
Далеко відлетіли вітру пасма
і листя почувань, як літні сни.
Одне чекання вільної весни —
на вдумливому профілі Еразма.
Я обтинаю гілля — і стає
те дерево подібнішим дедалі
до мого сина — ось такий він є!
І небові, що в голубій емалі,
вручаю гірко те дитя своє,
як приклад невтишенної печалі.
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
