Сонцю

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой куди ж ви, сірі гуси, полинете? Куди моє дівування заберетеє? Полинемо, сірі гуси, в чисте поле, не вернеться дівування вже ніколи. Полинемо, сірі гуси, в чисте поле, занесемо дівування в синє море. Полинемо, сірі гуси, аж до ріки, Занесемо дівування навіки. Г. Танцюра, “Весілля в селі Зятківцях” з рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та […]

О земле, я люблю, кохаю до нестями Тебе, немов свою коханку, залюбки Сплітати прагну я тобі із зір вінки, Тебе оточувать безсмертними хвалами. На просторі твоїм чудові писанки Я бачу – в зелені ти блискаєш світлами, Братерства й любощів палахкотять зірки; Чого ж я прагну ще? Звідкіль душі надлами? Душа ридає. Мрій нема вже. Тільки […]

Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака — Бо я було трохи не голе, Таке убоге — та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І везерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду Або «Три царіє со дари». Та сам собі у бур’яні, Щоб не […]

А в неділю пораненько у всі дзвони дзвонять, а економ з козаками на панщину гонять. А прийшли ми до постаті: «Та поможи, Боже, ти, свята Неділенько, — скарай його, Боже!» А нажали по півкопи, полуднать сіли, аж тут дивимось — із-за гори економ їде. А приїхав до постаті, став снопи лічити, на багатих нарікає, убогих […]

Дощик, дощик капає дрібненько,я ж думала, я ж думала — запорожець, ненько. Коли б знала, коли б знала, відкіль виглядати —то б найняла, заставила стежку промітати. Аж він іде, аж він іде, ступає дрібненько —то ж то милий, то ж то любий, дивітеся, ненько! Дощик, дощик аж із стріхи капотить —розсердився мій миленький, аж ногами […]