Товариш мій

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Співаю, що любив ти, мій талане,щоб ти прийшов і слухав, мій талане,щоб пригадав задавнене й недавнє,о тінь моя, співаю на смерканні. Не хочу заніміти, мій талане:без крику як мене шукати станеш?Що явить мене краще, мій талане?Я все така ж і досі, мій талане. І не закрижаніла, й не забута.Явись надвечір, чуєш, мій талане,якщо впізнаєш так […]

І. В твою далеку синь я обрій відчинив, Знемігся і припав — ковтати подих любий,— І сонцеокий день крізь дим далечини Блакитним леготом і пестить, і голубить. І в очі широчінь повіяла страшна, І простір — свист степів — пронизує вітрами. Це ж тисяча-яка засвітила весна? Укотре ж це гряде Ярило із дарами? А ти […]

Їхали чумаки та із України, стали попасати та на край долини. Викресали вогонь та й до ружини, розпустили пожар та й по долині. Розпустили пожар та й по долині, солов’єві діти попалили. «Зозуленько сива, сестро моя, пропали діточки, пропав же я». Зозулечка з гаю вилітає, соловейка братом називає: «Чи я тобі, брате, не казала, чи […]

Ні місяць не світив тоді, ні зорі, горнулась ніч, і чорний був Дунай, і Відень, ніби гуща тьми надворі, стояв незвіяний вітрами гай. А в мене у душі ясніли дикі нездійснені надії, повні сліз, мов зорі ті, що їх Дунай великий колись на чорноморське дно відніс. І їм у відповідь в саду з-під листя, немов […]

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору З хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів.