Ой не цвіти буйним цвітом

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивався?» —«Зимував я зиму, зимував я другу,зимував я в лузі на калині — та й не розвивався!» «Ой сину ж мій, сину, сину молоденький,де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззувався?» —«Ночував я нічку, ночував я другу,ночував я […]

Скажи, скажи, серце, правду — нехай же я буду знати: чи з великою мені радістю до тебе прибувати. «Прибудь, прибудь, мій миленький — ой я тобі рада буду; я ж без тебе усю ніченьку, як сива голубка, гуду». «Ой де ж же ти, моя мила, та із шовку зшита — що ти мене додержала аж […]

Не мрійте про минулість величаву, Бо мріями її не воскресить. Віддайте хоч життя – вона й на мить Не вернеться, не принесе вам славу. Майбутнє ваше крізь далінь темнаву Не світить щастям, мов ясна блакить. І сумнів, схований в душі, тремтить, І родить безнадію чорну й мляву. Облиште марити про давні дні, І як душа […]

Вийду я за гай, гляну на свій край — гляну на свій край та й зажурюся, та й зажурюся, запечалюся, піду в вишнев сад, розвеселюся. В вишневім саду, під яблунькою, сидить сиз голуб із голубкою — вони п’ють, їдять, радоньку радять: «І не биймося, і не лаймося, і не биймося, і не лаймося — вірненько […]

Моє терпіння, мій кривавий біль — Що проти мук, в яких живуть мільйони, Де родить стогін стогони й прокльони, Де очі всім гризе сльоза, як сіль! Мій дух летить аж до небесних піль, Та, мов чолом об мур, там б’є поклони. В молитвах світу крик малий мій тоне, Нуль – у клятьбах, що линуть звідусіль! […]