Нема нічого на землі…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Каже дівчинка кульгава:— Як же танцювать мені? —Ми на те сказали: — Серцеу танок мерщій пусти… Тут заїкувата каже:— Як же заспівать мені? —Ми на те сказали: — Серцехай виспівує пісні… І реп’ях засохлий каже:— Як же танцювать мені? —Ми на те сказали: — Вітрусерце ти своє вручи… Бог питає: — Як спущусь яз неземної […]

Жаром палає, пашить наше тіло, Чаром сіяють твої ясні очи, Сили охляли, душа оп’яніла, Вкрили нас ніжні пеленочки ночі І не почує ніхто й не побаче Захват солодкий, ніжне раювання. Ти тільки й я, і бажання гаряче, Й темна нічка до видного рання.

Що бачу? Все тихо, все згасло до споду… Чи ж правда? Чи більше не маємо сили? Чи всі, хто боровся за справу народу, Побиті та скинуті в темні могили? Невже покорився народ весь нікчемно, Скрутилося слово правдиве і чесне? Невже дух свободи загинув даремно, Помер і ніколи той дух не воскресне? Невже повставали й боролися […]

Чорноморець, моя мати, чорноморець — вивів мене босу на морозець. Ой став вітер буйнесенький повівати, ой став мене чорноморець намовляти: «Ходи, ходи, дівчинонько, ходи з нами — дамо тобі сермяжину із стрічками, дамо тобі ще й віночок із квітками, дамо тобі черевички з підківками». Дурна була, моя мамцю, послухала — їла з чорноморцем, поїхала. Я […]

1. будувати себе одиноким кретином на підмурках всеядности гріх самоти не возводить а спалює те що нести не зміє народжена з ласки дитина я повинен забути сльозу осетина що тікає за вітром з воланням пусти меж волокнами зради в щілині фестин помирає остання моя палестина лицар чести закутий во трунву нудьги уклякаю на світло а […]