Присвята

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Царице неба, і землі, і вод, сьогодні я не до твоїх висот молитву шлю від всіх окрему, а тільки серцю серць твоєму. Є дівчина, що з цих убогих гір поїхала у батьків тихий двір, де сонце не бува ніколи щасливішим за тепле поле, то ти її, немов свої лани, від злиднів та нужди охорони, і […]

Ніхто ні хусточкою не махав, і не казав ніхто «прощай», коли мій поїзд від лісів і трав мене відвозив у гранітний край. А згарища і вдень, і в тьмущу тем в нещаснім, змученім краю диявольським світили ліхтарем в байдужість чорну мою. І люди, вбрані в попіл та у пил, були і пропадали знов серед руїн […]

З землею й небом нерозривна нить Мене поєднує – нетлінна павутина, — Земля мене голубить, наче сина, Сповитий дух мій в сонце та блакить. Ще ж у колисці я з пісень навчився снить, Що ці тісні краї – близькі, немов родина, Що ниви рідної – я грудочка єдина, Що іскорка в мені од рідних зір […]

Навкруг мого садка – пні медоносних бджіл, Що гомонять-бринять і грають, як музики, їх знаджує здаля цвіт конюшини й вики, Медок несуть вони з близьких і дальніх сіл. Я чищу вулики, обкурюю навкіл, Лишаю восени медів запас великий, Дивлюсь, аби хробак, отой нищитель дикий, В захланстві не скрушив золотокрилих тіл. Коли ж настане час летіти […]

Вчителька чиста була. І казала, що учнімусять сумління свого не сплямити, й садимають плекати, й вивчати пісні милозвучні,світлу оливу тримати, щоб світло нести. Вчителька бідна була. Рано звідала муки.Темні спідниці носила, багатим чужа.Не надівала ніколи браслетів на руки, —вся ж бо коштовність, що мала, — це світла душа. Вчителька щира й весела була. І в […]