<p>Відчиняю своє серце, щоб зайти<br />Всесвіт міг, як водоспад палющий.</p>
<p>День новий приходить — його з’ява<br />зупиняє подих мій.</p>
<p>Я співаю, як печера, повна сяйва,<br />я співаю день новий.</p>
<p>Втрачена й повернута краса яскрава,<br />через те покірно жду я на …</p>
<p>Свою плоть колишу я,<br />колишу свого сина,<br />перемелюю всесвіт<br />почуттями рвучкими.</p>
<p>Тільки всесвіт, роздертий<br />пориванням пестливим,<br />повертається — бачу<br />білувату хмарину.</p>
<p>І цей всесвіт безмежний<br />через крокви і вікна<br />заповзає в кімнату —<br />ми вже в ньому обидва.</p>
<p>Коло мене …</p>
<p>Світила — це ронди хлопчачі,<br />що грають, на землю зорять…<br />Колосся — це танці дівчачі,<br />що грають, хвилюючи гладь…</p>
<p>Так, ріки — це ронди хлопчачі,<br />що в морі зустрітись спішать…<br />А хвилі — це ронди дівчачі,<br />що прагнуть всю землю …</p>