<p>Я відчуваю: тане моє серце,<br />неначе віск, у ніжному томлінні;<br />і кров моя вже на вино не схожа —<br />тече неквапно, мов густа олія;<br />і чую, що життя моє тікає<br />подібно до газелі — мовчки й ніжно.…</p>
<p>А мені на повен голос<br />нині хочеться співати,<br />хоч і не живу на Кубі,<br />де стрункі зростають пальми,<br />хоч і ненька моя рідна<br />вже не з’явиться в оселі,<br />та і я не повернуся,<br />не гукну з човна до неї…</p>
<p>Не …</p>
<p>Мов холодок, та істина одвічна<br />зійшла на мене в спалахах зірниць:<br />мізерна ненависть — любов велична<br />в житті, пропахлім золотом пшениць.</p>
<p>Заміним віршем лагідним, привітним<br />отой від крові й жовчі сум’ятний.<br />Фіалки глянули блакитно, й вітер<br />несе в долину запах …</p>