<p>Важко підперши тверде підборіддя рукою,<br />згадує думний Мислитель могилу і плоть,<br />голий встає перед власною долею злою,<br />любить красу, та не може він смерть побороть.</p>
<p>Він же тремтів од любові палкої весною,<br />нині ж, під осінь, від правди сумної терпить.…</p>
<p>На гравюрі в злотистому полі<br />двоє тіл золотавих сплелись,<br />мов клубки, в золотім ореслі.</p>
<p>Перше лагідно мову веде,<br />його лагідно слухає друге,<br />і ніщо не шерехне ніде.</p>
<p>Подих злився із подихом вмить,<br />і вуста затремтіли у нього,<br />а довкола ніщо …</p>