Ой у полі вітер віє

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ох, недоле моя чорнопера, відведи від моєї душі кожну діву, що любить озера і дзеркала, мов води в глуші, бо вона відчуватиме й шкуру у фрізера, що робить і зиск і на нігтях жарінь манікюру, гарячішу за сонячний блиск. Бо вона на кожнісінький дотик його пальців, голодних на гріх, розтулятиме радісно ротик у лукаво-схвильований сміх. […]

Я не хочу, щоби донькав мене ластівкою стала;це б вона здіймалась в небоі на мату не сідала;це б вила гніздо під дахом,а її кіс я не чесала.Я не хочу, щоби донькав мене ластівкою стала. Я боюся так за доньку,щоб принцесою не стала.Як вона б у черевичкахзолотих на луках грала?А коли завечоріє,чи б зі мною в […]

Я вас любив, німуючи, то словом і вірив сліпо та тривожно знов, а ви боялися, щоб випадково не виявив при людях я любов. Я вас любив, побожний, то злорікий, ви ж обминали, боячись, мене, і через те прощайте вже навіки, і хоч тепер вас серце обмине. Але коли у липні під каштаном побачите потоптану траву […]

Вчительці Еммі ОртісСвітло всесвіт огортає,в тому світлі бачу сейбу,і Америки в тій кроніграють спалахи зелені!Гей, сейбо, гей-но, гей-но! Сейба ця не виростала:сейбу, дерево правічне,не саджали індіанціі не зрошували ріки.Проти неба вихиляєдвадцять кобр вона потворних,і співа в поривах вітрукожна з них, немов Дебора.Гей, сейбо, гей-но, гей-но! Не дотягнеться худоба,не сягне стріла вершини,її полум’я не палитьі жахається […]

1. Завжди напружено, бо завжди — проти течій, Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечі. Так — навпростець — де спалює мета. Все чути. Всім палать. Єдиним болем бути, Тим криком, що горить в кривавім стиску уст, І знать, що випало — загаснути забутим, І спомином кінця — кісток народних хруст. […]