Вавілон був і Ассірія…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

* * * Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п’яних птиць, Співа трава, ніким ще не зім’ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих […]

…wie menschlich sie Madonnen planen… Р.М.Рільке I. Під позолоту повечір’я — прозбріш синь. Над містом сяє хмарний вирій — лунка глибінь. Над містом шерех крил небесних, крик ластівок І, ніби по минулих веснах, мій легкий крок. Так примиренно і так просто простує ніч. На ликах Карлового мосту відблиски свіч. Тоді вщухає пломінь спраги — співуча […]

Ой там на горі дивний див —там соловейко гніздо звив;всю нічку не спав та все щебетав —собі соловіху прикликав. «Ой будь, галочко, зо мною —то будеш мені жоною». Ой там на горі дивний див —там молод хлопець строїв дім;всю нічку не спав, та пісень співав —собі дівчину прикликав. «Ой будь, дівчино, зі мною —то будеш […]

Ой піду я в ліс по дрова, назбираю лому — завів мене чужий розум на чужу сторону. А на чужій сторононьці ні батька, ні неньки, тільки в саду вишневому співа соловейко. Співай, співай, соловейко, восьма голосами, а піду в сад вишневий, заллюся сльозами. Ой зірву я з рожі квітку та й пущу на воду: «Пливи, […]

Я знаю, світ мій зоряний, тебе, Моє дитинство з зіркою на грудях, Зірки Героїв в битвах, в мирних буднях… А зоряна війна, що світ до рук гребе, Що це таке? Невже хтось посягнути Посмів на небо? Пане президенте, З колоній позбирали ви презенти, Збираєтесь у зоряні маршрути? В Женеві, з нелегкої, бач, руки Проєкт з’явився […]