Навіки розірвали руки

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Каже дівчинка кульгава:— Як же танцювать мені? —Ми на те сказали: — Серцеу танок мерщій пусти… Тут заїкувата каже:— Як же заспівать мені? —Ми на те сказали: — Серцехай виспівує пісні… І реп’ях засохлий каже:— Як же танцювать мені? —Ми на те сказали: — Вітрусерце ти своє вручи… Бог питає: — Як спущусь яз неземної […]

Мати, моя мати, Що ти наробила, — Мене горювати На світ народила? За що, за що Твій син бідак, За що, за що Він плаче так? Скажи! Бідує дитина, Ти й сама не скачеш, — За себе й за сина Плачеш, мамо, плачеш. За що, за що Твій син бідак, За що, за що Ти […]

Царице неба, і землі, і вод, сьогодні я не до твоїх висот молитву шлю від всіх окрему, а тільки серцю серць твоєму. Є дівчина, що з цих убогих гір поїхала у батьків тихий двір, де сонце не бува ніколи щасливішим за тепле поле, то ти її, немов свої лани, від злиднів та нужди охорони, і […]

Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і скрути, Мої грішні, бездушні слова, — Тут, на царині, Книгою Рути Розгортаються справжні жнива. Про святий пророкуючи голос, Про Месію над морем пшениць, Тут дзвенить обітницею колос, Під косою схиляючись ниць. Можна смерть лише смертю […]

Як друга вірного, тебе я покликаю, Але не чуть луни з-за гір; Лише зозулі, як у дзвін тугий, зітхають Та, мов залізом, стогне бір… Далекий бір на березі в добу гарячу, Де Дніпр у степ, як лом, гримить; На зрубаній акації я ледь не плачу, Бо в даль далеку зве блакить… Такі-то в тебе коси […]