Оков поламаних жандарм
Янка Купала
Сидить російський чинодрал,
«Царя, отечества слуга»,
Оков поламаних жандарм,
В норі і вже без батога.
Він снить про трони, царський двір,
Де сяяла чинів юрба,
З білоруської поезії
Про каторгу і про Сибір…
О Русь! Прийми поклін раба!
Єдина й неподільна ти,
Тебе не дам я розтерзать,
Державницький «оплот» змести,
Згубить тебе, «родная мать»!
Рабів мільйони в пазурах
Тримав орел твій недарма,
І панував над ними страх,
Ти нами правила всіма.
В твоєму ланцюзі, о Русь,
Заплетені з усіх боків
Вкраїна, Польща, Білорусь
І сотні інших «язиків».
Тепер що бачу я? В грязі
Твоїх владик святий уділ.
Республіки? І лізуть всі
Із мовами на твій престіл.
А де російський мій язик?
«Общепонятный»? Таж йому
Служив мудрець, служив мужик,
Бо сильний був, бо мав тюрму.
Він мав непереможний шарм,
І ним писав сам цар закон,
Що ти, о Русь моя, – жандарм Європи…
Так снує свій сон.
Цей царедворець, мухомор,
І мріє, що настане день,
І він під дзвони царських шпор
Знов заведе своїх пісень.
Бере сатрап страшний розгін,
Хоч сам захований між тлю;
Йому дай шибеницю – він
Всі язики запхне в петлю.
Не любиться, як смерть, йому,
Що білоруська дітвора
До школи йде, що темну тьму
Просвітлює нова пора,
Що білоруські хлопчаки
По-білоруськи вчиться йдуть!
Російський пане, на віки
Ганьба тобі за цю облудь!
Язик твій царський ми цілком
Запам’ятаєм, не журись,
Тебе твоїм же язиком
Ми пом’янемо ще колись.
Сиди, з брехнею не вилазь,
Бо не скує кайдани знов
Для нас Москви коронна грязь,
Що жить не здатна без оков!
1926
Коментарів ще немає... Будьте першим!