Я люблю

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві, туман поле покриває; мати сина виганяє: «Іди, сину, іди, сину, пріч од мене — нехай тебе орда візьме, нехай тебе орда візьме!» «Мене, мати, мене, мати, орда знає — в чистім полі об’їжджає, в чистім полі об’їжджає». «Іди, сину, іди, сину, пріч од мене — нехай тебе ляхи візьмуть, […]

Розділ І 1 Давно за синю хмару сонце впало, з-над Києва пісок густий одплів, а денний клекіт одійшов помалу туди, де сквери квітнуть та гаї і веселять муровані будівлі та ловлять роси із небес вечірні у соковитий та тремтючий лист, що на вітри небесні ясно звис. 2 Туди, під дерева старі, ставнисті, з казарми від […]

Зібралися всі бурлаки до рідної хати: тут нам мило, тут нам любо з журби заспівати! Ти, царице Катерино, що ти наробила? Край веселий, край зелений панам роздарила! Богатому розпродала від краю до краю, а бідному зоставила те, де поховають. Бо цариця Катерина добре в карти грала, вона наше усе добро та й попрогравала. А ти, […]

Ми молодість тверду і кучеряву складаємо, мов прапор, на лафетах. У куряві цілує очі слава, горять на небі кулі і комети. Змішалися, у куряві склубившись, статуї й люди перед арсеналом. Ми, на багнети сонце настромивши, виходимо нестримно і зухвало. Юрба в вертепах вулиць, наче повінь. З-під ратуші зриваються два леви, біжать в юрбу, толочать, брук […]

Істаксіуатль шле мені світання,дивиться згори на мій дім — і зновубіля ніг її від зачарування,від її краси відбирає мову. Я люблю тебе, Мексіки вершино,зір чаруєш мій, юна і цнотлива.За тобою маком розцвітає днина,жевріють пелюстки у чеканні дива. Істаксіуатль з обрисом людини,ніжним і ясним робиш все довкола.Вся земна краса з-за твоєї спиниявиться на світ, горо світлочола. […]