Ах, у тебе постіль біла…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Острів Карібський та Сібоней,пагін тендітний, підніжжя піщане, —мов черепаха, лежить серед моря;повний гаїв, де красуються пальми,світлий в шерегах тростини,темний од сейб величавих. А королівські пальми дівують,поміж землею зрісши та небом;якось циклон їх потяг за собою,та не скорились горді дерева.Бігли зі сходу вони на захід,але вертались завжди сумирно. Говорить небо до Сібонеючерез далекі їхні вершини,й відповідає […]

Застрягло у моєму горлі слово —і не позбудусь, не звільнюсь від нього,хоча воно в мені пульсує кров’ю,бо випущу — і спалить воно поле,ягня заб’є чи птицю кине долу. Я мушу його вирвати і сховати:знайти боброву нору глибочезнуабо вапном те слово загасити,щоби, як душа, вже не могло літати. Що я живу — виказувать не хочу,допоки у […]

I Гуде великий город над рікою і тягне воду із Дніпра, а сонце йде дугою степовою туди, де небо вічною стіною моря великі замика. Гуде далекий город над степами, встає туманами рілля, гримлять із вирію під небесами ген журавлі тягучими ключами об гори сині у лісах. Ідуть селяни в темні доли босі і в лоно […]

Ой да світи, місяць, ой да світи, ясний, гей, ще й полуночная зоря! Ой та й просвіти ж ти милому дорогу, гей, куди милий уїжджа! Милий уїжджає, мене покидає, гей — остаюся я сиротою. Ой да сиротою, та ще й не простою, гей — ні дівкою, ні вдовою, ні дівкою, ні вдовою — покриткою молодою, […]

Вона моя! В моїх обіймах Тремтіла вся, мов вуж звивалась, І як край серця мого туга, Круг мого тіла обвивалась. І поцілунками палкими Пекла мої уста спрагнені, І шепотіла у безтямі: Навік, навік ми вже злучені! Навік! Навік! Я знаю, мила, Який в любові вік короткий: Та про будуче думать годі, Бо поцілунок твій солодкий. […]