<p>Важко підперши тверде підборіддя рукою,<br />згадує думний Мислитель могилу і плоть,<br />голий встає перед власною долею злою,<br />любить красу, та не може він смерть побороть.</p>
<p>Він же тремтів од любові палкої весною,<br />нині ж, під осінь, від правди сумної терпить.…</p>