«Мислитель» Родена
Важко підперши тверде підборіддя рукою,
згадує думний Мислитель могилу і плоть,
голий встає перед власною долею злою,
любить красу, та не може він смерть побороть.
Він же тремтів од любові палкої весною,
нині ж, під осінь, від правди сумної терпить.…