<p>Прощай, о земле золота,<br />немов осяяння, — два роки<br />ти милувала зір мені,<br />сходила я твої дороги.</p>
<p>І ось лишаю я тебе,<br />хоч і шкодую до незмоги.<br />Прощай, Провансе, ти п’ять літ<br />вгамовував мої тривоги,</p>
<p>я тут вбирала дух олив,…</p>