Дощ

Ця тужна вода боязлива,
неначе дитятко кволе,
слабіє до того, як впасти
на доли.

Примовкли дерева й вітер,
і в тиші оцій незвичайній
повільно падають сльози
печальні.

А небо, як серце безмежне,
відкрилось в гіркоті безмовно.
Не дощ, а кров …