Класична поезія — Page 5

А все ж ти наш віщун народного пориву,
Що вхопить знов колись за косу і топір.
Ти проблиск тих вогнів …

Гей, волинськими шляхами
І безмежними степами
Горде військо в бій іде.
Ідуть Стрільці Січовії,
Линуть орли степовії,
Громом пісня їх …

Народ, утомлений в боях,
Упав хрестом у пил, на шлях,
Тернистий шлях…
Регочуть Юдині сини,
Міняйлів чернь кричить: “Розпни!
Розпни, …

І.

І знов, як давно, знов неволя…
Хто знає? Може, на століття
Рабства, покори, лихоліття
Вас засудила люта доля.

Шаблюка …

Ще тільки вчора упали тюрми,
Ще тільки вчора родилась воля;
А нині сурмлять на сполох сурми:
“Йдуть дикі орди з …

Не говоріть: “Ми втратили війну”
І не ридайте: “Марно все пропало!” –
І в сатани ще навіть сил замало,
Щоб …

Село заснуло тихим сном.
В хатинах світла згасли.
Лиш за однісіньким вікном
Палає світло ясне.

У тихий сад, у тьму …

Як зайде ласкаве сонце за горою,
Повертає батько з поля із косою
І, втомившися кісьбою, йде до хати
Відпочити і …

Зродились ми великої години
З пожеж війни і з полум’я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гніт …