Скупа природа наших середмість…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами — І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу безодня й безодня вгорі Із синього холоду ночі Жене над водою вогні в куширі І жаб’ячим криком скрегоче. Стихія небесна, стихія земна Злилися в гармонію дивну, Та місця між ними мені вже нема Так само, […]

Квапливо поїзд десь прогримотів, Гудуть дроти надвищених напруг, І цвіркунами ніч дзвенить навкруг, І ти вслухаєшся у дивний цей мотив. І чуєш: звір дріма у лігві потайнім І птаство кублиться у гніздах теплих. І верби лагідні у благосному сні Зітхають втомлено на стародавніх греблях. Ти знаєш — яблунь цвіт на твій полине слід, В цілунку […]

Зелена та ліщинонька —Гей, чом без сонечка зів’яла?Молода та дівчинонька —Гей, козаку світ зав’язала. А я, молод, діжду вечорини —Гей, піду гулять до дівчини;Приходжу я та під віконце —Гей: «Добрий вечір, ти, дівчино-серце! Чом до мене ти не виходиш —Гей, мені слова не промовиш?»

* * * Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п’яних птиць, Співа трава, ніким ще не зім’ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих […]

Над річкою бережком ішов чумак з батіжком, гей-гей, з Дону додому. За плечима торбина, ще й латана свитина,– гей-гей, дочумакувавсь! «Постій, чумак, постривай, шляху в людей розпитай, гей-гей, чи не заблудивсь?» — «Мені шляху не питать, прямо степом мандрувать, гей-гей, долю доганять!» Пішла доля ярами, зеленими лугами, гей-гей, не вмів шанувать! «Як я долі не […]