Ой вербо, вербо

Ой вербо, вербо,
де ти росла,
що твоє листячко
вода знесла?

Ой знесла, знесла
тиха вода —
а я, молода,
як ягода.

А я, молода,
як ягода,
не піду заміж
за рік, за два.

А піду заміж
аж п’ятого —
за того п’яницю
проклятого.

Ой кажуть люди,
що він не п’є,
а він із корчми
щодня йде.

А я, молода,
проти нього,
несу таляра
золотого.

Несу таляра
золотого —
викупить коня
вороного.

«Викупиш коня —
люблю тебе,
як не викупиш,
то вб’ю тебе!»

Не раз я, не два
викупляла —
крізь віконечко
утікала,

в вишневім саду
ночувала,
різних пташок
наслухала.

Соловей каже:
«Тьох-тьох, тьох-тьох!»
котяться сльози,
як той горох.

А зозуленька:
«Ку-ку, ку-ку!» —
а що ж я терплю
таку муку?

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку: