Ой у полі жито

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

I. Ще сяє день. Ще високо блакить. Далеко ще до вечора, єдина. Мої обійми сильні і палкі, І прийде час — ти подаруєш сина. Я знаю — гуркотить лиха година, Грядуть заліза й пурпуру роки. Він буде воїн. Ждуть його — полки, Ночами — чвал, а в спеку — люта днина. Та пам’ятай, що ще […]

Не квітне заповідний сад. Не бачу ні сестри, ні брата. Ти все вертаєшся назад, Як рік, як перстень Полікрата, Що не втопити, не згубить, Не замінить і не забути. Так подих вічної судьби Вогнем перетинає будень. Ти не камінний сфінкс пустинь, Ти не мара й не костомара — В бездоннім зорі — зимна синь, А […]

В кінці греблі шумлять верби,Що я насадила —Нема того козаченька,Що я полюбила. Ой немає козаченька —Поїхав за Десну:Рости, рости, дівчинонько,На другую весну! Росла, росла дівчинонька —Та на порі стала,Ждала, ждала козаченька —Та й плакати стала. Ой не плачте, карі очі —Така ваша доля:Полюбила козаченька,При місяцю стоя. Зелененькі огірочки,Жовтенькі цвіточки —Нема мого миленького,Плачуть карі очки!

I. Гарячий день втопивсь в нічній прозорій млі. Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні — І знав, що все це — в тьму, В майбутнє цій землі. В неславу й забуття… А ніч — лунка безодня — Дзвеніла зорями… І сторінки по одній Ще мерехтять в очах. — І на нічнім теплі Ти полетів у даль, […]

Закувала зозуленька на стодолі на розі — заплакала дівчинонька в батька на порозі. Не куй, не куй, зозуленько, на стодолі на розі! Не плач, не плач, дівчинонько, в батька на порозі! «Іду яром до криниці, коромисло гнеться — чом до мене, моя мати, ніхто не пришлеться?» — «Багач, дочко, не захоче, а бідний не сміє […]