Зашуміла ліщинонька

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Хотілося дівці розкоші зажити — та пішла у заводи три годи служити. А в тому заводі гірше, як в неволі — вийду я за ворота та наплачуся доволі. «Ой не плач, дівчино, Господь із тобою — вислужися в заводі — повінчаюся з тобою». «Бодай тебе брала лихая година! Через тебе, парня, одцуралася родина; ой не […]

Зеленая та дібровонька, чого в тебе так пеньків много? Чого в тебе так пеньків много, зеленого ані одного? Та всі такі, що рубатися, а нікому розвиватися. Молодая та Марусино, чого в тебе так батьків много, чого в тебе так батьків много, а рідного ні одного? Та всі такі, що напитися, а нікому зажуритися. Записав М. […]

Ой вийду я на могилу — видно лісу половину —ой там Роман коня пасе, а дівчина воду несе. Роман коня покидає, а дівчину переймає —та дівчину переймає, з плечей відра іздіймає: «Ой Романе, Романочку, не лий води додолочку —не лий води додолочку — лає мати щораночку, ще й казала: “Буду бити, щоб Романа не любити”».— […]

Як приїхав братік та до сестриці в гості, та поставив кониченька та на жовтім помості. «Ой стій же ти, коню, та не тупай ногою, да покіль поговорю да я з рідною сестрою! Сестро моя, сестро, та перепеличенько, да чого почорніло да білеє личенько?» — «Ізсушили, брате, да все думки та гадки, да все думки та […]

Збігають дні, й нічого вже не треба. Струхлявіли бажання, мов колоди. Сокирами — все ближче — з бганок літа — Мисливці люті — й на всі кутні — дрібно. Ще око вирізняє куби, ромби, Що укладаються драбинками мелодій. Душа — потойбік неладу і ладу. Та плівка — тоншає — й водночас, ніби грубне. Єдине слово […]