Вийду на поле

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Гей, колись була розкіш-воля, а теперенька — недоленька. А теперенька — недоленька; та болить серце й головонька. А чорна хмара наступає, а дрібен дощик накрапає. А дрібен дощик накрапає, а мати сина научає: «Та слухай, сину, мого слова, та не йди нігде, сиди дома!» Син матері не послухав, осідлав коня та й поїхав. Менша сестра […]

Гиля, гиля, сірі гуси, та на тихий Дунай, зав’язала голівоньку, тепер сиди та думай. Гиля, гиля, сірі гуси, та на жовтий пісок, зав’язала голівоньку, я ж думала на часок. Гиля, гиля, сірі гуси, та на бистру ріку, зав’язала голівоньку, та вже, мабуть, й довіку.

Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу. Моя ніч — ніби голка в горлі вічна. Я собі підчепив тут одну хворобу. Нею можна пишатись. Вона психічна. Ця психічна хвороба, тобто кохання, всі ознаки її описав Авіценна: не дає зітхнути синдром махання і потреба здохнути здоровенна. Я нормально писав непогані вірші, міркував про […]

Ой у полі криниченька одна, ой холодная водиченька до дна. Ой холодная водиченька до дна, а в козака дівчинонька одна. «Дівчинонько, золотонько ж моя, ой кажуть люди, що не будеш моя. Як піду ж я у полки служити, ой чи будеш по мені тужити?» «Я ж по тобі не тужу й не плачу — ой […]

На плечі взявши хрест, серед могил я стану, Як од заснулих там пророків посланець, І гляну аж туди, де світу є кінець, — Найдальші овиди я думкою дістану. Я всюди клич пущу – з кургану до кургану — По всій безмежності широко й навпростець, Клич-заклинання, клич незгублених сердець, Вчарований у спів, у пісню нездоланну. Прокльонами […]