По той бік гора, по сей бік гора

По той бік гора, по сей бік гора,
поміж тими крутими горами сходила зоря.

Ой то ж не зоря — дівчина моя,
з новенькими відерцями по водицю йшла.

«Дівчино моя, напій же коня
з рубленої нової кринички, з нового відра!»

«Козаченьку мій, коли б я твоя —
взяла б коня за шовковий повід та й напоїла».

«Дівчино моя, чом заміж не йшла?» —
«Бідна була, по наймах служила, пари не знайшла!»

«Дівчино моя, сідай на коня —
та поїдем у чистеє поле до мого двора.

А в мого двора нема ні кола —
тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла!»

«Калино моя, чом ти не цвіла?» —
«Зима люта та й цвіт оббила — тим я не цвіла».