Ой у полі нивка

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Я люблю наших нив золотину І сповиті у зелень луги, Шум похмурих борів навкруги, Дзвін джерел у серпневу годину… Я люблю в наших селах стоги, Вкриту мохом убогу хатину, Свій народ – цю прив’ялу квітину, Цілий край, що мені дорогий. Я люблю ясні очі і груди, — Від дівочої гину краси, І болить мене серце […]

Одну я вбила в собі —я ж її не любила!Була вона квіткоюкактуса скеляного. Була вона тим вогнем,що не знає остуди.За спиною і в ногахнебеса були в неї. Вона не спускалася внизглянути в очі водам.Де відпочивала, тамскручувалися травивід подиху вуст її,від жарини обличчя. А мова її теклагусто, немов живиця,щоб у полон красивийїї не взяла свобода. Не […]

Шляхи мої неміряні, гори мої не важені, звірі мої не наджені, води мої не ношені, риба у їх не ціджена, птахи мої не злякані, діти мої не лічені, щастя моє не злежане… Оце така я в тебе, матінка, в руці Господній Україна, синєнебая!

Чого ви хочете, панове, Що сталось? Чи не мозку струс? Чом зняли галас проти мови, Що нею гордий білорус? Для білоруса тая мова Не крадена, вона своя, Він народився з того слова, То – батьківщина і сім’я. Тепер і ви заговорили, Добродії із владних сфер, А дотепер ви що робили, Що діяли ви дотепер? Ваш […]

Та забіліли сніги, забіліли білі, ще й дібровонька. Та заболіло тіло, бурлацькеє біле, ще й головонька. Ніхто не заплаче по білому тілу, по бурлацькому; ні отець, ні мати, ні брат, ні сестриця, ні жона його. А тільки заплаче по білому тілу товариш його. «Прости ж мене, брате, вірний товаришу, може я й умру. Зроби ж […]