Дівчино моя, чарівниченько

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Зеленая та дібровонька, чого в тебе так пеньків много? Чого в тебе так пеньків много, зеленого ані одного? Та всі такі, що рубатися, а нікому розвиватися. Молодая та Марусино, чого в тебе так батьків много, чого в тебе так батьків много, а рідного ні одного? Та всі такі, що напитися, а нікому зажуритися. Записав М. […]

Ой з-за гори вітер віє, там пригожий жито сіє. Ой там ходить чумак гожий та на личеньку кращий рожі. Ой не могла надивиться, та мусила залюбиться. А він мною не став гордити, за дві слові став любити. Їде чумак у дорогу, кида милу нездорову. Говорили вражі люди, що вже чумака не буде. Говорили ще й […]

Із блакиті піль шляхи розляглись, на боках у них зацвіли гречки… Та рої бджолині ними не гудуть, меду не несуть в пасіки-садки… А шляхами кров огненно димить та вихри прядуть свистом веретен і пнуться, мов гад, багнетами до хмар, мичку, наче сніг, тягнуть із гречок і сучать канат через всі поля, купають його на шляху […]

Мотто: «Де не лилися ви в нашій бувальщині, де, в які дні, в які ночі? чи в половеччині, ханщині, ляччині, панщині, чи то в князівській удальщині — вкраїнські сльози жіночі?» І. Франко Крик серед півночі в якімсь глухім околі. І. Франко Ох, як ми глядимо, щасливі втікачі, своє минуле на гаку святім, не тім, що […]

Вчителька чиста була. І казала, що учнімусять сумління свого не сплямити, й садимають плекати, й вивчати пісні милозвучні,світлу оливу тримати, щоб світло нести. Вчителька бідна була. Рано звідала муки.Темні спідниці носила, багатим чужа.Не надівала ніколи браслетів на руки, —вся ж бо коштовність, що мала, — це світла душа. Вчителька щира й весела була. І в […]