Жалі мої, жалі

Жалі мої, жалі — великі, не малі,
як майська роса по зеленій траві.

Як вітер повіє — то росоньку звіє,
а моє серденько в тяжкій тузі мліє.

Ой моє серденько з каменя твердого —
розпукається-ми з жало великого.

Червона калино, не стій над водою —
молода дівчино, жаль ми за тобою.

Поставлю ти хату з твердого дерева —
ой буду я в тебе кожного вечора;

поставлю ти сіни з сухої дубини —
ой буду я в тебе кожної години.