Ой летіла горлиця

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой зійди, зійди ти, ясен місяцю, як млинове коло, ой вийди, вийди, серце дівчино, та промов до мене слово, — ой і рада б же до тебе вийти, із тобою говорити, так судять-гудять вражі люди — хотять же нас розлучити. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки — зав’яжи очі темної […]

Поети вчать, як треба жити, Багатим бути, а самі ж І на підошви заробити Не вміють нещасливий гріш. Натхнені добрістю й красою, Оспівують блаженний рай. Та ситий піснею самою Не будеш ти, хоч як співай. Тихіше, милі! Міру мати Повинні співи голосні, Бо вік наш хитрий – оплювати Готовий почуття й пісні. 31 січня 1906 […]

Ой що ж бо то та й за ворон, що по морю кракає? Ой що ж бо то за бурлака, що всіх бурлак збирає? Збирайтеся, панове молодці — та все народ молодий, та й підемо, панове молодці, у той лісок Лебедин. Ой що ж бо то, панове молодці — щось у хмарі гуде; ой щось […]

О горе нам, ні з янголом, ні з катом і люди, й речі світових подій знов повертаються тим самим ладом, хоч, може, силою і тих стихій: чи їх міста стрічатимуть парадом, чи ревищем густиме сніговій, мету показуючи їм ту саму, що й першим разом відчиняла браму… Та вже не будуть поміж ними ті, які з […]

I І не шукав я взагалі Ні щастя, ні добра, ні зла, А тільки в тихому селі Собі й поезії — тепла, І серед хати у барліг Знайшов зарите порося, І стіл без двох передніх ніг, Підпертий до стіни кіссям; І на лежанці щось казав Господар думці навздогін, У замурований казан Спустивши ноги до колін; […]