Поза яром

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Над моєю хатиною чорна хмара стала,а на мене, молодую, поговір та слава! Ой я тую чорну хмару крилом розмахаю —перебуду сей поговір, перебуду й славу. Хоч я сюю перебуду — другую набуду,а таки ж я, молодая, без слави не буду. Ой не піде дрібен дощик без тучі, без грому —ой не вийде дівка заміж та […]

А мені на повен голоснині хочеться співати,хоч і не живу на Кубі,де стрункі зростають пальми,хоч і ненька моя ріднавже не з’явиться в оселі,та і я не повернуся,не гукну з човна до неї… Не дозволить заспівативсе настирливо-шумливе,маю спершу розділития могутні три пориви:світло, що втекло від менеі, змінившись, повернулось,гори — я вже проминаюродовиті їхні буки,й шум води […]

Ой з трьох кінців світа вдарили вітри — браму землі розчинили. Із темного творчого лона закуріли тумани, сипнули квіти на поля України. По споришу зелених меж ходило сонце, стрічало гостей, в коси стрічки вплітало, запасками картатими ще й стан прибирало. А в глибу світів, у рівних чорних берегах моря вічності хлюпали. Два сиві орли носили […]

Мені приснилася вселюдська мати. Вона стояла в чорному вогні. Був на руках її холодний труп дитяти, І вороння кружляло у вишині. Була вона — мов райдуга, яку Ось-ось застелять чорні хмари ночі, Сама Земля у квітах, у вінку, Яка вмирать, як все живе, не хоче! Шевченкова була у ній сльоза, Як у грішниці святої Катерини, […]

Ой одбила щука-рибаОд берега ряску,Утеряла дівчинонькаВ козаченька ласку. А я тую ряскуТа зберу в запаску,Таки ж своєму козаковіПідійду під ласку. Підійшла я під віконце —Мати горох варить,Горох варить, серце в’ялить,На вулицю барить. Якби тобі, мій миленький,Сестриця варила,Вона б тебе на вулицюТа й не забарила.