Пливе човен

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой не цвіти буйним цвітом, зелений катране — тяжко-важко на серденьку, як вечір настане. «Ступай, коню, ступай, коню з гори кам’яної до тієї дівчиноньки, що чорнії брови. Як не хочеш, дівчинонько, дружиною бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути» — «Єсть у мене таке зілля, росте біля току — як дам тобі напитися, […]

Ой а в городі, ой а в городі, а в городі там случилася біда. Ой у городі, ой у городі, там убили молодого козака. Ой поховали, да гей, поховали, поховали при широкій долині. Ой насипали, да гей, насипали, насипали високую могилу. Ой посадили, да гей, посадили, посадили червоную калину. Ой налинули, да гей, налинули, налинули […]

Із-за гори вітер віє, а в долині тихо, добре було на Вкраїні, а тепера лихо. За молодих панів стало трудно на роботу: весь тиждень на панщині, а собі в суботу. А в неділю до схід сонця в усі дзвони дзвонять, десятчики під віконню на панщину гонять. Чоловікам за неводом рано-рано встати, старим бабам крупи дерти […]

Моя Україно, недоле моя, була ж ти мені дорогою, а нині тебе вже питаюся я, ох, що ж ти зробила зі мною? І саме тоді, як весна з-над садів сіяє дощем та ріллею, і кожная брунька ясна до країв на світ тягне листя із глею, і саме тоді, як гарячі стовпи піднімаються над лісами, і […]

Гей степе мій підпер ти ріками моря, щоб не схитнулися вони за ниви хлібороба… и запалив дзвінкі вогні великих сизих рос, що з ранків падають на обрій — на вічний твій покос… І обрій угинається під сонцем і пала, неначе в тих вогнях, що скити-дикуни забули у віках посеред ночі у глухих степах…. До тебе, […]