Світи, місяцю

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ох, недоле моя чорнопера, відведи від моєї душі кожну діву, що любить озера і дзеркала, мов води в глуші, бо вона відчуватиме й шкуру у фрізера, що робить і зиск і на нігтях жарінь манікюру, гарячішу за сонячний блиск. Бо вона на кожнісінький дотик його пальців, голодних на гріх, розтулятиме радісно ротик у лукаво-схвильований сміх. […]

Чи йтимуть хвороби й пожежі під стріхи, Чи смуток який увірветься до хати, — Не йди до палацу шукати потіхи, Бо там ти почуєш зневажливі сміхи! Ой, раджу – не рвись до багатих, мій брате! Не рвись до багатих – нема там підмоги, Ні жалю, де в розкошах сяють палати; Хоч витреш собою високі пороги, […]

Крізь заходу іконостас, З нерукотворним ликом Бога, Стомились спалені уста Кричать анафему епохам. Кривавляться сувої хмар — Повстань червлені орифлами — Й під тиші похоронний марш У тьму згоряють над полями. В космічнім рокотанні зір, О Сонце, отче злої тварі, Даремна кров твоїх офір Перуновій прадавній ярі! На полум’ї твоїм світи — Не сплавить, не […]

Гиля, гиля, сірі гуси, та на тихий Дунай, зав’язала голівоньку, тепер сиди та думай. Гиля, гиля, сірі гуси, та на жовтий пісок, зав’язала голівоньку, я ж думала на часок. Гиля, гиля, сірі гуси, та на бистру ріку, зав’язала голівоньку, та вже, мабуть, й довіку.

Їхав козак на війноньку: «Прощай, прощай, дівчинонько, прощай, миленька чорнобривенька, я йду в чужу сторононьку! Дай же, дівчино, хустину, може, я в бою загину, темної ночі покриють очі, легше в могилі спочину!» Дала дівчина хустину, козак у бою загинув, темної ночі покрили очі, вже він в могилі спочинув. А злії люди насилу взяли нещасну дівчину, […]