Ой у городі копаночка

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

За річкою, за Дунаєм козаченько конем грає — козаченько конем грає, він дівчину підмовляє: «Дайся, дівча, на підмову козакові молодому!» — «Бодай козак щастя не мав, що він з мене вінок ізняв!» — «Не я з тебе вінок ізняв — зняла з тебе охотонька, зняла з тебе охотонька — козацькая розмовонька!» Дівка сина породила, барвіночком […]

* * * Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п’яних птиць, Співа трава, ніким ще не зім’ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих […]

Із блакиті піль шляхи розляглись, на боках у них зацвіли гречки… Та рої бджолині ними не гудуть, меду не несуть в пасіки-садки… А шляхами кров огненно димить та вихри прядуть свистом веретен і пнуться, мов гад, багнетами до хмар, мичку, наче сніг, тягнуть із гречок і сучать канат через всі поля, купають його на шляху […]

Смутний вечір, смутний ранок, десь поїхав мій коханок. Десь поїхав та й бариться, серце ж моє печалиться. Десь поїхав та й немає, серце ж моє умліває. Ой вийду я на той ганок, чи не їде мій коханок. Ой він їде, а я бачу, він сміється, а я плачу. Він сміється ще й моргає, нагайкою коня […]

Ой у полі могила з вітром говорила: «Повій, вітре буйнесенький, щоб я не зчорніла. Ой щоб я не зчорніла, щоб я не стемніла, щоб на мені росла трава повище коліна». Росла, росла травиченька — та й посихать стала, ждала мати з війська сина — та й плакати стала. «Сизокрилий орле, високо літаєш — чи далеко […]