Беатріче

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой запали сніги та подули вітри, Заскрипіли морози, — Залишили в душі тільки пісні дві-три, Ваші пісні дві-три — Між житейської прози. Прогриміли бої, одгоріли вогні, Затягнулись кордони, — Не розбить ланцюгів ані вам, ні мені, Ой ні вам, ні мені — Не розважити дому. Ой засипались дні, одлетіли літа, Та затерлись дороги, — І […]

Розлилися круті бережечки, гей, гей, по роздоллі; пожурились славні козаченьки, гей, гей, у неволі. Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, гей, гей, не журіться, — посідлайте коні воронії, гей, гей, садовіться! Та поїдем у чистеє поле, гей, гей, у Варшаву, та наберем червоної китайки, гей, гей, та на славу! Гей, щоб наша червона китайка, гей, […]

Хвалилася береза — хвалилася: «Що я вгору висока — що я вгору, що я вгору висока, що я в корінь глибока — що я в корінь, що я в корінь глибока, що я гіллям кудрява — що я гіллям, що я гіллям кудрява, що на мені біла кора — що на мені, що на мені […]

I. Роковане повторення історій — Цей смертний сон, цей ренесанс лихий. Знов суходіл задушує в покорі І згубний вітер зрізує верхи. А десь дзвенять блакиттю береги, Зростаючи в живучому просторі Припливом хвиль, барвистістю факторій, І груди моря грають від снаги. О цей короткий, цей кривавий рай, А потім знов голодний крик: карай! Карай і край! […]

Tags: Пісні про кохання, Доля, Розлука, Туга Вийду на поле, гляну на море, — сама ж я бачу, що мені горе. Сама ж я знаю, чого я плачу, — що я милого нігде не бачу. Кого я люблю, той за плечима, кого не знаю, — перед очима. Ой боже, боже, за що так мучиш? Дався […]