Шевченко

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Острів Карібський та Сібоней,пагін тендітний, підніжжя піщане, —мов черепаха, лежить серед моря;повний гаїв, де красуються пальми,світлий в шерегах тростини,темний од сейб величавих. А королівські пальми дівують,поміж землею зрісши та небом;якось циклон їх потяг за собою,та не скорились горді дерева.Бігли зі сходу вони на захід,але вертались завжди сумирно. Говорить небо до Сібонеючерез далекі їхні вершини,й відповідає […]

На суд вам, книжники, себе я віддаю, Судіте, як велить і пише ваш закон; Життя моє – то гніт і рани від припон, Але душа моя не збруднена в гною. Я вашу обминав ненависну сім’ю, Фальшивим ідолам не видався в полон. Якщо я й проклинав, бентежачи ваш сон, То проклинав себе і мук своїх змію. […]

Лукавий біс, породжений хвалою, липкий та сласний, сотворив туман і, зграбно зістрибнувши з аналою, повів тебе в сади своїх оман… Ти бачив силуетів довгу свиту, непевну і розмиту, як мара, і ти гадав, що то — картина світу або принаймні хоч дотепна гра — лягали на папері чемно й штивно уламки поз, гримас, і слів, […]

Встала Обида в силах Дажьбожа внука, вступила дівою на землю Троянію, восплескала лебединими крили на синім морі у Дону, плещучи, упуди жирня времена. «Слово о полку…» I. Прокляттям, прокляттям ця назва, Це світле і тихе «поляни» Мешканцям залитої кров’ю І п’яної кров’ю землі — З обличчям у розтерзаних язвах, З очима в кривавім тумані, Чиї […]

Ой судома, пане-брате, судома, судома! Нема в мене снопа жита ні в полі, ні дома. Було в мене, пане-брате, жито та й зелене — нахали вражі пани, забрали у мене. Як пішов же я до пана поминатись плати, то він мене набив добре та ще й випхав з хати. А як стали поліськії панки заїздити […]