Сьогодні
Маланюк Євген Филимонович
I.
Біла лагода яблунь в цвіту.
П’ю життя моє спрагненно-радо.
Прийдеш, прийдеш? І легіт: прийду —
Медоносним зітханням — ой Ладо!
День дзвенить — золота голубінь,
День співає — блакитна безодня…
Тільки — яблуні та голуби,
Тільки барви буяють сьогодні!
Це нічого, що небо чуже і чужа
Далечінь віє в очі. Дивись!
Вже перейдена нами остання межа,
Перед нами засяяла вись.
Тільки синь, тільки глиб,
Тільки спокій… Ясна
Тільки вічність… Навіщо ж слова?
В лазуреві безмежжя нас кличе весна,
Пружно-яро життя ожива.
І земля — наречена в молочнім цвіту
Яблунево-рожевих садів —
Мліє солодко в соняшно-яснім меду,
В першій росній красі пелюстків.
II.
А дні пливуть — мелодія в блакить,
А дні дзвенять, як золото в лазурі,
І вічністю триває кожна мить,
І в спокої втопились давні бурі.
І океаном заясніла вись.
І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих
Бреніння бджіл замріяно злились
В один хорал блаженний і безсилий.
Травень 1925
Коментарів ще немає... Будьте першим!