Ісход

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Мислителі, допоки світ стоїть, Ви відкривали істини століть І відмітали все закостеніле, Ви боронили правду, як уміли, Невже ж дасте Землі в огні згоріть? Як добре, що у світі ви були, Що світ в огні ракет не повили Й народ збагнув своє велике право Змітати самодержців, їх держави, Як добре, що у світі ви були! […]

Ой у полі жито — копитами збито, під білою березою козаченька вбито. Ой убито, вбито, затягнено в жито — червоною китайкою личенько накрито. Ой як вийшла мила, голубонька сива — як підняла китаєчку, та й заголосила. Ой вийшла другая, та й вже не такая — як підняла китаєчку, та й поцілувала. Ой як вийшла третя […]

Вже поїзд наближався до вокзалу, а я з вікна дивився в яр, і дикі три гори над ним згасало у світлі вже вечірніх чар. Гірські верхи і хмари швидколеті зліталися в блискучий ряд, неначе пелюстки десь на бенкеті, вітрами зірвані з троянд. А тіні хмар спускалися на мури гранітних гір, гранітних стін, похожі на вовняні […]

На далекій межі серед Диких Піль, Там, де Чорний Шлях перетнула Синюха, Вартував мій суворий прапрадід степи Та дубні ординської луни слухав. Від сусідніх зимовників димом тягло. У Торговиці зляканий дзвін бамкав. Може, братові рвали останній суглоб, А сестрі сутеніла остання тямка… І, турецький мушкет набиваючи, в ніч Довго, довго вдивлявся. І хлопця кликав. І […]

Ой у полі нивка, кругом материнка —там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. Жала ж вона, жала — сіла спочивати,їхав козак з України — мусив шапку зняти. Мусив шапку зняти — «День добрий», сказати —«Помогай Біг, дівча моє, тобі жито жати!» А дівчина стала, йому одказала —вона ж йому одказала — серденьком назвала. А вже ж […]