Ні, такої лихоманки…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой вийду я на могилу — видно лісу половину —ой там Роман коня пасе, а дівчина воду несе. Роман коня покидає, а дівчину переймає —та дівчину переймає, з плечей відра іздіймає: «Ой Романе, Романочку, не лий води додолочку —не лий води додолочку — лає мати щораночку, ще й казала: “Буду бити, щоб Романа не любити”».— […]

Ой у лузі та ще й при дорозі червона калина… породила молода дівчина хорошого сина. Вона його та ще й породила в зеленій діброві, та не дала тому козакові ні щастя, ні долі. Та й не дала тому козакові ні щастя, ні долі, тільки дала тому козакові та чорнії брови. «Було б тобі, моя рідна […]

Зеленая ліщинонько, чом не гориш — та все курися?Гей, молодая та дівчинонько, чого плачеш, чого журися? Ой коли б я була суха — то б горіла, не курилася;гей, коли б знала, що за ним я буду — не плакала б, не журилася. Ой у броду беру воду — на тім боці мої карі очі;там козаченько […]

Даремно свистами нагайки Тиран погрожує мені, Зібравши чорних сотень шайки, Кує кайдани вогняні, — Я – духу вільного нестрим, І завжди буду я таким! Що там Сибір, кати, остроги, Жандарми, мури та рови! Хоч скрутять руки мені й ноги, Хоч вирвуть очі з голови, — Я – духу вільного нестрим, І завжди буду я таким! […]

Та попід гаєм зелененьким доріжка лежала — та туди наша судариня рекрут виряджала. Ісписала, змалювала вдовиного сина — хорош, хорош вдовин син на воронім коні! На воронім коні, грає в голубім жупані — за ним іде стара мати та плаче-ридає. Взяла коня за поводи та й стала питати: «Ой, сину ж мій, мій соколе, де […]