Білорус
Янка Купала
Дивлюся: йде якась мізерна тінь,
На плечах сірячина, вся муруга
Та порвана, а на губах осуга,
А твар, неначе виорана рінь;
Захриплий подих з кашлю та болінь,
В очах життя нема, лиш – біль і туга.
Ця постать виморена й недолуга
До людських не подібна сотворінь.
То – білорус. Як гірко він зітха!
В багновище нужди його втопила
Темнота клята, мачуха лиха;
Його майно – хатиночка похила,
Його життя – сокира та соха,
Кінець його страждань – корчма й могила.
1906
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!