Щастя

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Зорі плинули на хмарах, курів сніг з небес; ішли люди всі у парі, а я ждав тебе. Замок стіни свої чорні над містом тримав, ріки зір в нічній безодні, мов гребля, спиняв. Нили люди в його залу, несли юний сміх, запорошений снігами, як гомін лісів. І той замок підпирали та й колони дві… там я […]

Ви кажете: сумно співаю, не згадую Про щастя, про радості чи про любов… Покиньте сміятись! Не втішив я правдою, То що ж, – я неправди в душі не знайшов! Я правди своєї повік не зцураюся, І пісні моїй не потрібно прикрас. Я в долю народу свойого вдивляюся, І тільки про неї співаю для вас. Хай […]

На фоні неба чистого рукоюмигдаль я обтинаю. Ось торкагалузка, мов коханого щока,з невкірністю і пристрастю прудкою. Так обтинаю, мов строфу творю,в якій моя живуща кров палає,вкладаю серце, все життя безкраєв цю мигдалеву весняну зорю. Все глибше в крону входять мої груди,і серце стукає, мов долото, —тим пульсом стовбур древа жити буде. Мене тепер не любить […]

Ніхто ні хусточкою не махав, і не казав ніхто «прощай», коли мій поїзд від лісів і трав мене відвозив у гранітний край. А згарища і вдень, і в тьмущу тем в нещаснім, змученім краю диявольським світили ліхтарем в байдужість чорну мою. І люди, вбрані в попіл та у пил, були і пропадали знов серед руїн […]

Дощик, дощик капає дрібненько,я ж думала, я ж думала — запорожець, ненько. Коли б знала, коли б знала, відкіль виглядати —то б найняла, заставила стежку промітати. Аж він іде, аж він іде, ступає дрібненько —то ж то милий, то ж то любий, дивітеся, ненько! Дощик, дощик аж із стріхи капотить —розсердився мій миленький, аж ногами […]