Ой черчику та горобчику

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Зелений дубочок на яр похилився, а син своїй неньці в ніженьки вклонився: «Ой час-пора, мати, мене оженити — прийде нічка темна, ні з ким говорити!» «Ой на ж тобі, синку, рубля золотого — купи собі, синку, коня вороного; купи собі, синку, коня вороного, постав у станочок — говори до нього!» «Говорив я нічку, говорив другую […]

Достигле сонце двох Америк, о сонце інків, сонце майя, тобі молились майя й кіче, вславляли з краю і до краю, в твоїм промінні аймара бурштином жовтим палахтіли. Червоним сходиш ти фазаном, а вдень стаєш фазаном білим. Від леопарда рід ведеш ти і від людини з красним хистом, даруєш барви й татуюєш, сонце праведно-врочисте! Ти — […]

Ви до себе, панове, мене закликаєте, — Оспівати народу забитого справу; Рай небесний для мене самі відчиняєте: «Тож заходь – будеш мати і долю, і славу!» Вітер піснею грає жагучою, жвавою Над политою кров’ю та потом землею; Не гонюся, паночки, не гину за славою: Чую – доля моя не засяє зорею. Чую, чую… дорогою йшов […]

Ой судома, пане-брате, судома, судома! Нема в мене снопа жита ні в полі, ні дома. Було в мене, пане-брате, жито та й зелене — нахали вражі пани, забрали у мене. Як пішов же я до пана поминатись плати, то він мене набив добре та ще й випхав з хати. А як стали поліськії панки заїздити […]

Поетові Тассо де Сільвейра Подай мені руку й до танцю ходім,дай руку й полюбиш безумно і строго.Мов квітка одна на стеблі золотім,мов квітка ми будем — і більше нічого. Не знатимеш плину хвилин і годин,не вийдемо з танцю свого чарівного.Ми будем немов колосочок один,немов колосочок — і більше нічого. Розвіється пам’ять твоя, наче дим,ти вже […]