Іще сонце не заходило
Іще сонце не заходило,
а до мене щось приходило.
Приходила моя матінка,
приходила моя рідная,
приходила моя вірная,
вона ж в мене не обідала,
тільки мене та одвідала,
вона ж в мене не полуднувала,
тільки мене приголубила,
вона в мене не барилася,
тільки сіла, пожурилася.
Проведу я свою матінку,
проведу я свою утінку,
за три шляхи за широкії,
за три ліси за високії,
сама стану під калиною
із маленькою дитиною.
Озирнеться моя матінка,
озирнеться моя рідная,
порадонька моя вірная:
«Чого стоїш, моя доненько?
Чому не йдеш та додомоньку?
Чи травиця ноги опутала,
або роса очі вибила?»
«Не травиця ноги спутала
й не роса очі вибила —
спутало мене замуж’ячко,
невірне моє подруж’ячко».
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!