Ой пряду, пряду

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой з трьох кінців світа вдарили вітри — браму землі розчинили. Із темного творчого лона закуріли тумани, сипнули квіти на поля України. По споришу зелених меж ходило сонце, стрічало гостей, в коси стрічки вплітало, запасками картатими ще й стан прибирало. А в глибу світів, у рівних чорних берегах моря вічності хлюпали. Два сиві орли носили […]

Поза лісом зелененькимБрала вдова льон дрібненький,Вона брала, вибирала,Тонкий голос подавала. Там Василько сіно косить,Тонкий голос переносить.Кинув косу додолоньку,А сам пішов додомоньку. «Дозволь, мати, вдову брати —Перестану пить-гуляти!»«Не дозволю вдову брати —Вдова вміє чарувати:Чарувала мужа свого —Причарує сина мого».«А я чарів не боюся —Та й на вдові оженюся».

Мав я прегарну здатність (чи то хворобу): двійко голуб’ят у череповій коробці. В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову, зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці. Як я вами пишався, мої крилаті кристали, пернаті мої мучителі з давніх полотен!.. Ціле літо об мене крилами терли і туркотали, заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин. А […]

Як заливає барва непорочна Мости, алеї, крани будівельні. Свідомість меншає, — ледь-ледь — пташиним волом, — Лише — поріг, — і тіло стане зрячим, Й за океанами — обтяжливе, незручне. — Крізь речі — сила, яка так навально. — Ґрунти буття не знають уповільнень. — Й на гребенях вогню мигливий речник Тих вимірів, що в […]

На межі двох епох, староруського золота повен, Зазгучав сонценосно твій сонячно-ярий оркестр, — І під сурму архангела рушив воскреслий човен, І над гробом народу хитнувсь кам’яний його хрест. І на древнім, на скитськім, на кров’ю залитім просторі Говорили могили, співали козацькі вітри. І у літери тайн степовії складалися зорі, Щоб пломінним пророцтвом означить початок пори. […]