Котилася ясна зоря з неба
Котилася ясна зоря з неба
Та й упала додолу —
Журилася молода дівчина
Та своєю бідою:
«Ой хто ж мене, молоду дівчину,
Та проведе додому?» —
Обізвався козак молоденький
Та й на воронім коню:
«Гуляй, гуляй, молода дівчино,
Я заведу додому!» —
«Веди, веди, молодий козаче,
Та веди, не барися!
Бо за мною, та за молодою,
Увесь рід зажурився —
Не так весь рід, та не так весь рід,
А як батько та мати,
Хотять мене, молоду дівчину,
Та й за іншого дати!»
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!