Ой повій, повій, буйний вітре

Ой повій, повій, буйний вітре —
Та з глибокого яру;
Ой прибудь, прибудь, мій миленький —
Та з далекого краю.

Ой рад би я повівати —
Так глибокі яри;
Ой рад би я, серце, к тобі прибувати —
Так далекії краї.

Ой рад би я повівати —
Так лютії морози;
Ой рад би я, серце, к тобі прибувати —
Так лютії воріженьки.

Ой прибудь, прибудь, мій миленький —
Та я з тебе рада буду;
Сю нічку не спала —
Ще й другу не буду,

За тобою, серце, як голубка, гуду —
Та замочила хустиночку,
Дрібні сльози витираючи;
Ой видивила свої карі очі —

Тебе, серце, виглядаючи.
Не повіває буйний вітер
Із глибокого яру —
Ой не прибуває козак молоденький

Із далекого краю.
Та не повіє буйний вітер
Та із степу широкого —
Ой не жди, не жди, молода дівчино,

Козаченька чорноокого.
Ой не повіває буйний вітер
Та із чистого поля —
Ой і не жди, не жди того козаченька —

Видно, твоя така доля.

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку: