Коло млина, коло броду

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Мамо, ти мене цілуєш,та стократ цілую я,не злічити тих цілунків,повних світлого чуття… Сяде бджілка на лілею,крильця лагідно стуля.І так само тихо-тихоти голубиш немовля… Заглядати в твої очія готова все життя:о, яке в твоїх зіницяхгарне бачу я дитя… Все, на що ти поглядаєш,віддзеркалює вода,і так само в інших дітяхбачиш ти своє маля. Очі, що мені дала […]

Як друга вірного, тебе я покликаю, Але не чуть луни з-за гір; Лише зозулі, як у дзвін тугий, зітхають Та, мов залізом, стогне бір… Далекий бір на березі в добу гарячу, Де Дніпр у степ, як лом, гримить; На зрубаній акації я ледь не плачу, Бо в даль далеку зве блакить… Такі-то в тебе коси […]

Я уникав кохання та приязні завжди і на землі, і на річках, неначе спільної кімнати в лазні, де тільки гудзики на сорочках, і всім і кожному ще не відомі і ніби грають ролю таємниць, що не даються сумніву, ні втомі, неначе в червні щебетання птиць. І там уночі, де садові зідхання, а вдень гукання на […]

Туманна примара нас вабить облудно, І щастям у нас вона зветься. Та трудно її нам піймати, ой, трудно, Хоч близько, так близько, здається… Одним оте щастя – багатство, розкоші, А іншим – порядок і згода. Одним оте щастя – то золото й гроші, А іншим – коханої врода. Той рветься до слави, той хоче змагатись, […]

На її добру славу впала тінь. З розмови Як повідь води весною, спливаючи з лугів, лишає на кожній травинці крапелинку від своєї стихії, так само і ніч, відійшовши вранці від нас, залишає біля кожної речі, рослини, тварини і людини, й шматочок від себе, що зветься тінню. І коли ти це побачив і збагнув, то ти […]